Ендокринне безпліддя

У 40% безплідних жінок виявляють ендокринну безплідність – неможливість запліднення яйцеклітини через гормональні порушення. Цей вид безпліддя, один з найважчих і важко діагностується.

Причини захворювання

При ендокринноій безплідності порушується функція яєчників, що стає причиною припинення овуляції чи її нерегулярності. Нерідко подібну ситуацію провокує ановуляція – збій при дозріванні яйцеклітини, через що вона не може вийти з фолікула.

Найчастіше проблему викликають патології залоз внутрішньої секреції:

• Гіперпролактинемія. У крові підвищується вміст пролактину, що пригнічує діяльність яєчників.
• Гіперандрогенія. Рівень андрогенів (чоловічих гормонів) перевищує нормальні показники.
• Гіпоталамо-гіпофізарна дисфункція. Збій у функціонуванні гіпофіза та гіпоталамуса, що контролюють менструальний цикл, супроводжується гормональними змінами.
• Недостатність лютеїнової фази. Плодне яйце не може закріпитися в ендометрії через нестачу жіночих гормонів.
• Порушення у роботі щитовидної залози. Дисбаланс призводить до підвищення концентрації пролактину та порушення овуляції.
• Синдром резистентних яєчників. Органи перестають реагувати на гонадотропін – гормон, який стимулює їх дозрівання. Через війну припиняються менструації.
• Синдром полікістозних яєчників. Посилено синтезуються чоловічі гормони, що унеможливлює овуляцію і призводить до формування кіст.
• Раннє настання клімаксу, викликане виснаженням яєчників (результат недостатньої кількості яйцеклітин).
• Генетичні патології (гермафродитизм).
• Спадкові захворювання (синдроми Шерешевського-Тернера та Марфана).
• Соматичні хвороби (злоякісні пухлини, туберкульоз, цукровий діабет, гепатит, цироз, аутоімунні захворювання), що викликають гормональний дисбаланс.

У деяких випадках безпліддя є наслідком надмірної чи недостатньої маси тіла, що може спровокувати гормональні порушення.

Симптоми ендокринного безпліддя

Основна ознака патології – відсутність вагітності при регулярному статевому акті, без використання контрацептивів та постійна нерегулярність менструального циклу.

Спостерігається повна відсутність місячних (аменорея) чи тривалі (4-5 місяців) затримки. У міжменструальний період можуть з’являтися виділення, що мажуть.

Порушення овуляції також може супроводжуватись:

• больовими відчуттями внизу живота та в ділянці попереку;
• тяжким перебігом передменструального синдрому;
• патологічними виділеннями;
• коливаннями тиску;
• частими циститами;
• тяжкістю в області грудних залоз та виділенням молока з сосків;
• надлишковим оволосінням тіла (у деяких випадках можливе випадання волосся);
• різкими стрибками ваги;
• вугровим висипом.

Як діагностують ендокринне безпліддя?

Для з’ясування причини безплідності гінеколог проводить комплексну діагностику. Він вислуховує скарги пацієнтки і вивчає анамнез (питає про перенесені захворювання та операції, способи контрацепції, вагітності, викидні і аборти). Також лікар з’ясовує метричні параметри (вимірює вагу та зростання, визначає індекс маси тіла, оцінює розвиток вторинних статевих ознак), проводить гінекологічний огляд у кріслі за допомогою вагінальних дзеркал.

Потім жінку направляють на діагностичне обстеження, яке може містити:

• цитологічне дослідження мазків;
• тестування на овуляцію (вимір базальної температури протягом декількох днів, сечовий тест);
• фолікулометрію;
• аналізи на гормони;
• УЗД органів, розташованих у галузі малого таза;
• біопсію ендометрію.

Додатково слід проконсультуватися з ендокринологом та іншими суміжними фахівцями.

Лікування ендокринного безпліддя

Гінеколог індивідуально підбирає терапевтичну схему, ґрунтуючись на результатах діагностики. Зазвичай лікування ендокринного безпліддя виконується у 2 етапи. На першому етапі коригують функціонування ендокринної системи, усуваючи наявні проблеми. На другому етапі проводять стимуляцію овуляції.

При високій концентрації пролактину призначають гормонотерапію чи операцію (якщо в гіпофізі виявлено пухлину). При посиленому синтезі андрогенів знадобляться ліки, що відновлюють функції надниркових залоз та яєчників.

Синдром полікістозних яєчників лікують за допомогою лікарських препаратів та фізіотерапевтичних процедур. Якщо консервативне лікування виявляється неефективним, то вдаються до хірургічного втручання під час якого видаляють кісти.

При ожирінні чи виснаженні лікар підбирає дієту, фізичні вправи, медикаменти. Ефективний результат вдається отримати у 85% випадків. При цьому 50% жінок вагітніє протягом 6 циклів стимулюючої терапії.

Якщо лікування не може усунути проблему (наприклад, у разі виснаження яєчників або трубно-перитонеальної патології) рекомендовано екстракорпоральне запліднення.

Профілактика

Щоб уникнути безплідддя, слід своєчасно лікувати інфекційні захворювання, оскільки можуть дати ускладнення на яєчники. Щорічно потрібно проходити гінекологічні огляди, щоб виявити та усунути патології репродуктивної системи на ранньому етапі розвитку.

Рекомендується уникати стресових станів та психоемоційної напруги, що може порушити функціонування яєчників.

Важливе значення слід приділити раціональному збалансованому харчуванню підтримки ваги тіла у нормі.