Міома матки
Міома матки є скупченням новоутворень з фіброзних або сполучних клітин. Найчастіше діагностується у вигляді вузликів із різною локалізацією. За розміром може сягати 1 кг. Невеликі утворення можна виявити лише під час гінекологічного огляду, оскільки вони протікають майже безсимптомно.
Найчастіше розвивається у репродуктивному віці та вважається однією з причин безпліддя. Патологію важливо своєчасно діагностувати та лікувати, оскільки вона стає причиною серйозних ускладнень, серед яких порушення кровопостачання вузла міоми та розвиток некрозу, кровотечі, анемії, переродження у злоякісну пухлину (рак).
Причини виникнення міоми матки
Основним фактором розвитку міоми тіла матки вважається порушення гормональної роботи яєчників, що супроводжується підвищеним виробленням естрогенів. Також серед причин захворювання є:
- Хірургічне переривання вагітності (аборт). Під час процедури розширюються стінки матки, а тканини плода вишкрібаються. Внаслідок можливих запальних процесів та пошкодження маткової структури клітини органу можуть переродитися в доброякісну пухлину.
- Аденоміоз. Патологія, за якої ендометрій проростає в м’язову маткову тканину.
- Кіста яєчника. Доброякісне новоутворення у вигляді бульбашки на ніжці з рідким вмістом, що збільшується за рахунок накопичення секрету.
- Порушення обміну речовин. Це ожиріння, цукровий діабет (особливо інсулінозалежний важкої форми).
Також розвитку захворювання сприяють генетична спадковість, інфекції сечостатевої системи, у т. ч. ЗПСШ.
Симптоми міоми матки
Невеликі за розміром утворення можуть тривалий час ніяк не проявляти себе. Коли пухлина розростається, симптоми міоми матки проявляються таким чином:
- Менорагія (рясна менструація). Супроводжується посиленою та подовженою за часом кровотечею з домішкою згустків крові. Тривала крововтрата призводить до анемії, слабкості, запаморочення.
- Біль. Її локалізація – поперек та низ живота. Характер – постійний і ниючий, іноді схваткоподібний.
- Здавлення органів тазу. Коли міома розростається, вона тисне на сечовий міхур і пряму кишку, через що спостерігаються хронічні запори та утруднене сечовипускання. Великі новоутворення пережимають порожню вену і тоді до симптомів міоми матки додаються задишка та порушення серцевого ритму.
При цьому також неможливо зачати та виносити вагітність.
Стадії міоми матки
Лікарі розрізняють 4 стадії розвитку новоутворення, показані в таблиці.
| Стадія | Розвиток |
|---|---|
| Нульова | Пухлина у вигляді маленьких вузликів на ніжці в області очеревини, без проростання в ендометрій. |
| Перша | Проростання пухлини наполовину в міометрій (середній шар стінки матки). |
| Друга | Вузли проростають у міометрій більш, ніж наполовину. |
| Третя | Повне зрощення міоми зі слизовою оболонкою органу. |
Методи діагностики міоми матки
Міому виявляють при первинному гінекологічному огляді. При дослідженні піхви матка відчувається збільшеною, а її поверхня – вузлувата. Щоб підтвердити діагноз, призначаються такі діагностичні методи:
- УЗД. Допомагає встановити локалізацію та розміри пухлини, чи є зміни у формі матки, визначити товщину ендометрію.
- Гістероскопія. Виконується інструментом гістероскопом – ендоскопічною порожнистою трубкою, що оснащена оптичною та освітлювальною системою. Процедура показує повну картину проблемної зони. Збільшене зображення надсилається на екран.
- КТ чи МРТ. Точно визначають місце утворень, їх розміри та кількість, вид та етіологію.
- Кольпоскопія. Дослідження проводиться за допомогою кольпоскопа – мікроскопа, який багаторазово збільшує досліджувану ділянку та виводить картинку на монітор.
Крім інструментальних обстежень призначаються лабораторні – аналізи крові (загальні, на гормони, онкомаркери), мазки з піхви.
Лікування та профілактика міоми
Терапію призначає лікар залежно від стадії та розмірів утворень. Лікування міоми матки проводиться консервативне або хірургічне.
Медикаментозна терапія
Призначається тільки на початкових стадіях, коли вузли дуже маленькі, повільно ростуть, симптоми майже не виявляються. Жінкам рекомендуються протизапальні препарати, які підвищують імунітет. Також призначаються гормональні ліки з прогестероном, які нормалізують роботу яєчників та пригнічують розвиток пухлини, сприяють її зменшенню.
Хірургічне втручання
Виконується в занедбаних випадках з вираженою симптоматикою – при великому розростанні міоми, поєднанні її з ендометріозом, перекруті ніжок вузла та його некрозі, підозрі на переродження у злоякісну пухлину. У таких випадках виконуються:
- Міомектомія. Видаляються вузли із збереженням матки. Менш травматичним вважається проведення міомектомії лазером. Настання вагітності після операції можливе, але є ризик повторного захворювання.
- Лапароскопія. Міома видаляється із збереженням матки через проколи в черевній порожнині.
- Гістеректомія. Це повне видалення матки. Операція показана при великих розмірах утворень, їх швидкому розростанні. Виконується трьома способами – через розріз на животі, лапароскопічним шляхом через кілька розрізів, через піхву. Після гістеректомії жінка стає безплідною.
Щоб запобігти розвитку захворювання, важливо 1-2 разів на рік проходити огляд у гінеколога. Вести активне статеве життя, при цьому використовувати надійні контрацептиви, щоб уникнути небажаної вагітності та абортів. Правильно харчуватись, приймати вітамінні комплекси, що містять залізо, селен, цинк, йод, вітаміни А, С, Е.
Дотримуватись режиму дня, добре висипатися, вести активний спосіб життя, займатися посильними фізичними навантаженнями. Також важливо контролювати вагу, своєчасно лікувати запалення сечостатевої системи.
Міома та репродуктивні технології
Якщо вузли новоутворень маленькі і не створюють перешкод для просування ооциту (заплідненої яйцеклітини) та його прикріплення до стінки матки, то жінка може самостійно зачати та виносити дитину. Але якщо розміри пухлини великі, ймовірність завагітніти знижується. Міома здавлює або деформує маткові труби, перешкоджаючи пересуванню сперматозоїдів та заплідненню. У такому випадку допоможуть репродуктивні технології, а саме:
- ЕКЗ. Процедуру можна проводити, якщо вузли менше 3 см і не деформують маткову порожнину. Оперативне втручання перед заплідненням не показано. Якщо вузли більшого розміру, виконується їхнє видалення зі збереженням дітородної функції репродуктивних органів. ЕКЗ проводиться не менше ніж через 1,5 роки після лікування, оскільки можливий ризик рецидиву захворювання.
- Сурогатне материнство. Міома матки – це хвороба, яка може призвести до повної втрати органу та неможливості зачати та виносити дитину. У такому разі запліднену яйцеклітину підсаджують іншій жінці – сурогатній матері, яка виношує плід і після пологів віддає новонародженого біологічним батькам.
