Як я стала сурогатною мамою

У мене не було однозначної причини стати сурогатною мамою. Усе вийшло само собою. Я була найстаршою в сім’ї і з дитинства любила допомагати іншим. Що таке щедрість я знаю не з чуток. Не так давно, 2 роки тому, я була донором яйцеклітин. Тоді я і почала роздумувати про значущість своїх дій. Минув час, і я вирішила стати сурогатною мамою.

Процес мого пошуку зупинився на виборі центру сурогатного материнства “Артеміда”, оскільки у них я брала участь у програмі донорства яйцеклітин. Я на власному досвіді знала, що їм можна довіритися, адже стати сурогатною мамою набагато складніше, ніж бути донором яйцеклітин.

Я залишила повідомлення на сайті, а вранці мені передзвонила Ольга. Я по максимуму розпитала її про всі моменти, які цікавлять мене. Через кілька днів я приїхала в центр з документами, ближче познайомилася з консультантами і вони більш детально розповіли мені порядок дій. Важливим питанням для мене було дізнатися про батьків і про матеріальну винагороду, про що ми й говорили. Після цього я поїхала в клініку, щоб пройти огляд лікаря, а також здати всі необхідні аналізи. Для обстежень потрібно було приїхати до Києва двічі. Після моїх візитів зі мною завжди зв’язувалася Ольга, щоб повідомити про результати проведених аналізів. Мені як ніколи пощастило – все було добре, повторно їхати не потрібно було. Мій проїзд і дослідження були оплачені.

В один день мені подзвонила Оля і сказала, що підібрала мені батьків. Вона дала координати, щоб я могла зв’язатися з ними по скайпу. Нашу розмову супроводжувала і перекладала дівчинка-перекладач, тому що батьки говорили на італійській мові. Вони були дуже милою і приємною парою, я чомусь уявляла їх набагато старшими та інакшими. Вони розпитували про мій спосіб життя, про захоплення, ну а більше їх цікавило те, як протікала моя вагітність в перший раз, чи не було ускладнень. Джордж і Лія розповіли трохи про себе, але я вирішила розпитати докладніше усе при особистій зустрічі, вони і так були дуже сентиментальні.

Подружня пара змогла прилетіти тільки через 2 тижні, а я з нетерпінням і цікавістю їх чекала! Ми зустрілися в клініці та потім поїхали в кафе, дізналася, що вони намагалися зачати дитину самостійно більше 3-х років, а потім ще були дві невдалі спроби з сурогатними мамами – плід все ніяк не приживався. Мені ще більше хотілося їм допомогти. У цей же день ми поїхали в центр для укладення договору і почалася моя підготовка. Мені видали всі необхідні медикаменти, розповіли, як і коли їх приймати. Протягом 4-х тижнів я періодично приїжджала до лікаря на прийом.

Як навмисно, з першого разу ембріон не прижився. Я дуже співпереживала батькам, адже я у них вже третя сурогатна мама й знову нічого не складається. Я думала, що на цьому все. Але ми поспілкувалися й було вирішено спробувати ще раз. На другий раз вагітність підтвердили, і я була рада разом з батьками за позитивний результат. А ще мені оплатили обидві спроби.

Поки я була вагітна, кожен місяць Джордж і Лія платили мені 200 євро, а ще виділяли гроші на правильне харчування для нас з малюком. Я стояла на обліку в своєму місті й постійно відправляла в центр результати досліджень. Бувало й таке, що якщо в центрі сумнівалися в якості результатів, я тут же приїжджала до Києва (спілкувалася з психологом, повторно здавала аналізи). За кілька тижнів до пологів я переїхала до Києва, де для мене було готове житло. Незабаром приїхали й батьки. Перед пологами ми часто бачилися, багато спілкувалися, разом їздили в клініку.

Я зрозуміла, що сурогатне материнство сприймається мною як поєднання благодійності та роботи. Я бачу, як сильно я їм потрібна, як вони вірять в мене. Я ж даю їм можливість створити повноцінну сім’ю. Це може бути останнім і єдиним шансом для них, моя допомога їм просто необхідна. А від фінансової підтримки ще ніхто не відмовлявся, тим більше я мати-одиначка. Навряд чи хтось би погодився на це безкоштовно, хіба що для родичів.

Я народила їм хлопчика. Сльози щастя не могли стримати ні вони, ні я. Це був найкращий момент, коли ти передаєш цю довгоочікувану дитинку в руки батькам, які не один рік були в його очікуванні. Я вірю, що вони стануть найкращими батьками.

Сказати, що я щаслива – нічого не сказати. Я мала можливість не просто допомогти або врятувати життя, я зробила все для початку нового життя! Я змогла показати своїй дочці, на особистому прикладі, як бути щедрою, добродушною та йти на жертви заради інших. А може, коли-небудь я ще раз стану сурогатною мамою, якщо ще буде такий шанс.