Сурогатне материнство стало моїм порятунком

Півтора року тому чоловікові прийшла повістка, його забрали в АТО. У мене була паніка – після народження першої дитини ми взяли кредит на квартиру. Що ж мені тепер залишалося робити, я не знала. Його батьки на пенсії, та й у мене залишився тільки батько-пенсіонер. Як мені з двома дітьми щомісяця виплачувати кредит, я не розуміла, та й узагалі не уявляла, як далі жити.

Так і прийшла до ідеї сурогатного материнства. Ми з подругами вже й раніше обговорювали цю тему, тому що з нашого оточення теж одна пара зіткнулася з проблемою безпліддя та розмовляла про сурогатне материнство.

Я почала вивчати інформацію про сурогатне материнство в інтернеті, зважувала всі за і проти, після чого вирішила звернутися в центр сурогатного материнства по телефону. Зі мною розмовляла консультант Ольга, яка люб’язно відповіла на всі мої запитання, а також пояснила, які документи необхідно мати з собою під час першого візиту в центр. Була призначена дата першого приїзду, мені пообіцяли, що проїзд оплачуватиметься (потрібно було зберігати квитки).

Під час першого візиту в центр я привезла всі документи: паспорт, код, свідоцтва про народження дітей, свідоцтво про шлюб (пізніше ще довезла письмову угоду чоловіка). У той день я пройшла УЗД-обстеження і здала аналізи. Мені надали всю необхідну інформацію, пояснили порядок проведення процедур і я оформила медичні документи. Коли я вже була вдома, зі мною зв’язалася Ольга і пояснила, що за результатами мазків у мене виявили інфекцію – мікоплазмоз. Це не страшно, але курс лікування пройти потрібно. Лікар рекомендувала свічки “Поліжинакс” і антибіотик “Юнідокс Солютаб”. Курс лікування триває до 2-х тижнів. Мені призначили дату другого приїзду для повторного огляду. Через два тижні я приїхала на контрольний огляд, а заодно здала планові аналізи. Дівчата розповіли про те, що знайшли мені батьків з Іспанії і допомогли зв’язатися з ними по скайпу. Я хвилювалася, як на першому побаченні. Батьки розповіли про себе й свою проблему, і у відповідь розпитували все про мене – мою сім’ю, вагітність і пологи.

День живого знайомства настав через кілька тижнів, коли батьки прилетіли до Києва. Я також приїхала до Києва на зустріч із парою, де ми познайомилися і поспілкувалися в ресторані. І нехай ми з ними розмовляємо різними мовами, але в їхніх очах я побачила ті надії, які вони на мене покладають. У нотаріуса ми підписали з батьками договір і всі необхідні документи.

Під час підготовки до підсадки я щотижня їздила в центр для контролю прийому медикаментів і обстежень УЗД. У день перенесення ембріонів мені виплатили перші 200 євро. Зі мною постійно були на зв’язку консультанти.

Через 2 тижні я знову приїхала в клініку для здачі аналізу на вагітність. Увечері мені подзвонила Оля та повідомила, що сталося диво, вагітність підтвердили, все вийшло з першої спроби. Я поїхала в центр, щоб зв’язатися з батьками по скайпу і розповісти радісні новини)) Їхньому щастю не було меж, та й я була за них дуже рада, ніби це щастя моїх близьких людей. До речі, при підтвердженні вагітності, мені виплатили ще 200 євро.

На 12-му тижні я встала на облік в жіночу консультацію у своєму місті. Всі результати оглядів і обстежень я відправляла в центр, якщо були в чомусь сумніви – я приїжджала на контрольні обстеження. З батьками я періодично спілкувалася по скайпу, а також вони дізнавалися про все від консультантів. Батьки приїжджали, коли я була на 17-му тижні, ми їздили в клініку на УЗД, а заодно визначали стать дитини – це була дівчинка.

Мені щомісяця виплачували 400 євро, а також 250 € на няню для моїх дітей. З боргами за квартиру проблем більше не було. По можливості зі мною зв’язувався чоловік з АТО, весь цей час я переживала за нього, а він за мене.

На 33-му тижні я переїхала до Києва для спостереження, де батьки мені зняли й оплатили житло. Через 3 чи 4 тижні приїхали й вони самі (просто вже не могли дочекатися пологів).

Перед пологами я попросила майбутню маму, щоб вона була зі мною. Пологи, як і при народженні моїх двох діток, пройшли нормально, без кесаревого розтину. На третій день нас виписали з пологового будинку. Через кілька днів ми поїхали оформлювати документи у нотаріуса, і батьки отримали в РАЦСі свідоцтво про народження на дитину, де вони були записані як тато і мама. Я з радістю і зі сльозами на очах дивилася, які батьки щасливі, коли тримали дитину на руках. Я пишаюся тим, що допомогла батькам здійснити мрію їхнього життя, а я так само вдячна батькам за фінансову допомогу для моєї сім’ї.