Імунологічна несумісність

Безпліддя, при якому здорові чоловік і жінка не можуть зачати дитину протягом 1-2 років, при постійних статевих актах без використання контрацептивів діагностується як імунологічна несумісність. У нормальному стані імунна система жінки не реагує на чоловічі статеві клітини, хоча сперматозоїди вважаються для жіночого організму чужорідними.

У разі патологічної несумісності в організмі жінки виробляються антиспермальні антитіла, що пригнічують рухливість сперматозоїдів, знищуючи їх здатність до запліднення. При цьому реакція організму може бути тільки на статеві клітини конкретного чоловіка, а сперматозоїди іншого партнера організм жінки приймає нормально. Також у жінки може бути алергія на сперматозоїди.

Причини та ознаки несумісності пар

Сперматозоїди за своєю структурою чужорідні для чоловічого та жіночого організму. Але в нормі вони захищені від імунного пригнічення гематотестикулярним бар’єром у чоловіків та зменшенням рівня Т-хелперів у жінок. Під дією несприятливих факторів захисний механізм порушується, спермальні антигени контактують з імунною системою, яка їх пригнічує, та розвивається несумісність партнерів. Основні причини показані у таблиці.

Стать	Причини
Чоловіки	Травми мошонки, оперативне втручання на яєчках.
	Дефекти розвитку статевих органів – вроджені чи набуті (наприклад, варикоцеле, крипторхізм).
	Інфекції урогенітального тракту, у т. ч. ЗПСШ (простатит, орхіт, ВПЛ, хламідіоз, гонорея).
Жінки	Інфекції та запальні процеси в органах репродуктивної системи.
	Припікання ерозії шийки матки.
	Застосування хімічних контрацептивів (сперміцидів) – вагінальних свічок, пігулок, гелів.
	Травми при заборі яйцеклітини.

Також імунологічна несумісність партнерів може бути викликана двома подібними генами HLA, які виявляються у крові і чоловіка, і жінки. Це група антигенів гістосумісності, що регулюють імунну відповідь. Саме вони контролюють розпізнавання клітин, запуск та реалізацію імунної відповіді. Проте набір цих антигенів унікальний для кожної людини, генетично схожі батьки зустрічаються рідко. Найчастіше таке трапляється при укладенні родинних шлюбів, навіть якщо подружжя перебуває в далекій спорідненості.

Симптоми несумісності

Основна ознака – неможливість зачаття та виношування плода при повному здоров’ї обох партнерів. Крім цього, на несумісність можуть вказувати:

• викидень – мимовільне переривання вагітності на ранніх термінах (I триместр);
• внутрішньоутробне завмирання плода – зупинка його розвитку та загибель;
• мертвонародження – плід помирає на терміні після 28 тижнів вагітності до або під час пологів.

Патологічні стани, пов’язані із загибеллю плода, можуть супроводжуватися запаленням матки, порушенням згортання крові. Спостерігаються кров’яні виділення, болючість внизу живота. Продукти розпаду отруюють організм матері, провокуючи сильну інтоксикацію.

Як діагностувати імунологічну несумісність?

Обстеження на сумісність групи крові батьків та інші дослідження повинні проходити обидва партнери. Найбільш показовим вважається посткоїтальний тест (або проба Шуварського), який визначає концентрацію та ступінь рухливості сперматозоїдів у цервікальному каналі після статевого акту. Найсприятливіший час для проведення тесту – між 9 та 16 днем менструального циклу. Обстеження слід провести через 5-7 годин після статевого акту без використання контрацептивів.

Також обидва партнери повинні пройти дослідження на визначення кількості антиспермальных тіл (АСАТ). Не менш важливим вважається MAR-тест, що визначає відсоток сперматозоїдів, покритих антиспермальними тілами, до загальної кількості статевих клітин. Велике значення має сумісність групи крові для зачаття. Майже 100% ймовірність конфлікту спостерігатиметься, якщо у батька, матері та дитини абсолютно різні групи крові (наприклад, перша, четверта та друга). Але сумісність груп крові (без резус-фактору) батьків в цілому на зачаття впливає не дуже .

Методи лікування імунологічної несумісності

Несумісність партнерів практично не піддається лікуванню. Медикаментозна терапія полягає у прийомі кортикостероїдів, антигістамінних препаратів. Найбільш ефективними вважаються репродуктивні допоміжні технології. Наприклад, метод штучної інсемінації, коли сперматозоїди чоловіка підсаджуються в маткову порожнину, минаючи канал шийки матки, у період овуляції.

Застосовується метод штучного запліднення, коли початкові етапи розвитку ембріона проходять у лабораторних умовах, а потім підсаджуються в організм матері. Якщо всі спроби зачати і виносити дитину самостійно не дають результатів, можна скористатися послугами сурогатної мами.